Одним із символів Нью-Йорка вважається Бруклінський міст, розташований над протокою Іст-Рівер. Зведений у 1883 році, він з’єднує Мангеттен і Бруклін не лише фізично, а й символічно — як міст між епохами, долями й мріями. Споруда має довжину 1825 м, проте не сподівайтеся подолати весь цей шлях за 20 хвилин (за розрахунком середньостатистичної швидкості пішохода), бо зупинятися вам доведеться постійно. Недаремно Бруклінський міст — це одна з найвідоміших “кінозірок” Нью-Йорка, що часто з’являється в кадрах фільмів різних жанрів як знак надії, втечі або початку нової історії. Саме тут герої рятуються під час катастроф (фільми «Я — легенда», «Кловерфілд»), борються зі злом («Людина-павук»), або просто мовчки дивляться на місто, як у стрічках Вуді Аллена «Мангеттен» та інших. Міст фігурує в романтичних фільмах («Закоханий Нью-Йорк», «Кейт і Лео»), фантастичних («Люди в чорному», «День незалежності»), кримінальній драмі Серджо Леоне «Одного разу в Америці», (наряду з Мангеттенським) тощо.
Для режисерів Бруклінський міст — це готовий драматургічний кадр: сталеві троси — мов струни напруги, арки — як портал у Нью-Йорк, вид на Статую Свободи — символ Америки, а панорама Мангеттена — ідеальна фінальна сцена.
Міст і справді — мов безперервний кінокадр Нью-Йорка: щодня ним прямують близько 107 тисяч автомобілів, 32 тисяч пішоходів і понад 4 тисяч велосипедистів — масовка, яка ніколи не сходить зі сцени.
Упродовж багатьох років Бруклінський міст залишався найбільшим підвісним мостом у світі. Це — інженерний шедевр, шо спирається на дві анкерні опори та два величні пілони. Його центральна частина довжиною майже 500 метрів буквально «парить» над протокою на 40-метровій висоті, що вище типової дев'ятиповерхівки. Від розгойдування та вібрацій міст захищає густа «павутина» зі сталевих тросів, яка дозволяє конструкції витримувати нескінченний потік людей. Після відкриття мосту в 1883 році серед містян ширилися чутки, що споруда ненадійна і може впасти. Щоб довести протилежне, у 1884 році знаменитий шоумен Фінеас Барнум провів мостом 21 слона (включаючи легендарного велетня Джамбо). Глядачі побачили, що міст витримує таку вагу, і паніка вщухла.
Особливої впізнаваності мосту надають його кам'яні неоготичні арки. Колись ці вежі були справжніми хмарочосами, посідаючи друге місце в рейтингу найвищих споруд Нью-Йорка після церкви Трійці (про яку ми розповідали у попередній серії).
У масивних анкерних опорах з обох боків річки були збудовані величезні підвали. Оскільки всередині кам'яних конструкцій завжди зберігалася прохолода, їх здавали в оренду як винні погреби. Гроші від оренди йшли на обслуговування мосту.
Під час ремонтних робіт у 2006 році в підвальних приміщеннях виявили законсервовані запаси їжі та предметів першої необхідності, підготовлені на випадок ядерного протистояння з Радянським Союзом. Зокрема, це понад 350 тисяч металевих банок із галетами, запаси води, медикаменти, ковдри та інші речі. За маркуванням стало зрозуміло, що склад формували в період Карибської кризи. Журналісти охрестили цю знахідку «капсулою часу».
Ми рухалися вздовж мосту з боку Брукліна. Поступово ритмічний гуркіт машин під ногами, що долинав крізь дерев’яний настил пішохідної зони, змінився багатоголосий шумом адміністративного центру. Це Сівік-Центр Мангеттена зустрів нас панорамою величних судових установ, чиї коринфські колони та масивні куполи вивищуються символами непохитного порядку на тлі дзеркальних хмарочосів. Перед нами постали: Муніципальна будівля Мангеттена — грандіозна споруда з аркою, крізь яку колись вільно пролягали міські вулиці, Верховний суд штату Нью-Йорк із його впізнаваним шестигранним портиком; будівля суду США імені Торгуда Маршалла, увінчана витонченою золотою пірамідою. Нью-Йорк — єдиний штат, де Верховний суд є судом першої інстанції . Судом останньої інстанції тут, на відміну від України, є апеляційний суд.
На вершині Муніципальної будівлі стоїть статуя «Громадянська гордість» (Civic Fame). Вона друга за величиною в Нью-Йорку після Статуї Свободи. Прямо біля виходу з мосту розташований Сіті-Голл-Парк, де можна відпочити після прогулянки, дивлячись на мерію (City Hall).
У робочі години цей район наповнений адвокатами в костюмах та поліцейськими, що створює контраст із туристичною атмосферою самого мосту.
Будівля суду США Тергуда Маршалла поділена на дві частини: шестиповерхову основу та 31-поверхову офісну вежу, що височить на 180 м над площею Фолі. Це один із перших федеральних хмарочосів, другим був Міжнародний Рокфеллерівський центр, який ми відвідаємо пізніше. Будівля включена в Національний реєстр історичних місць. Періодично тут проходять кінозйомки. Серед відомих фільмів — «Закони привабливості».
Навпроти величних будівель суду, на площі Фолі, де якраз під час нашої мандрівки вирував мітинг міської профспілки, — монументальна скульптура доктора Лоренцо Пейса — "Тріумф духу". Цей масивний монумент із чорного граніту заввишки понад п'ятнадцять метрів і вагою понад 300 тонн був зведений над місцем афроамериканського поховання колоніальної епохи. Цвинтар, закритий ще у 1794 році, випадково виявили лише під час розкопок 1991 року.
Підносячись над площею, скульптура за формою нагадує антилопу — символ витривалості в африканській культурі чичівару. Вона втілює пам'ять про свободу та неймовірну стійкість духу тих, чиї імена були надовго викреслені з історії міста. Суворі коринфські колони судів тут гостро контрастують із пам’яттю про людей, які були позбавлені будь-яких прав у часи рабовласництва.
Минуло понад два століття, проте площа не затихає: й сьогодні люди виходять сюди, щоб боротися за свої права.
Цей мітинг був лише одним із багатьох, які ми побачили за час перебування у Нью-Йорку. Дивлячись на людей, що відкрито заявляють про свої потреби під стінами високих судів, усвідомлюєш: свобода слова — це не просто юридичний термін, а найважливіше життєве досягнення демократії, яке тут відчувається на кожному кроці.
