Наближаємося до ще одного з найпопулярніших місць Нью-Йорка.
Тут туристам радіють не тільки представники туристичного бізнесу, а й місцеві білочки. Вони працюють без вихідних і з чіткою бізнес-моделлю: «ти мені — горішок, я — зірка твого кадру». Вони так близько підходять до камери, ніби перевіряють, чи ввімкнено запис. А може, просто мріють про власний ай-ем-ді-бі (IMDb)? — на кшалт «Білка №3, епізодична роль у великій історії Нью-Йорка»!
Отже, ми підійшли до катера, який за кілька хвилин вирушить до острова Свободи. Колись мав назву острів Бедлоу, але ребрендинг явно вдався. Усього за три кілометри від Манґеттена на нас уже чекає Статуя Свободи — велична, мовчазна і надзвичайно терпляча до щоденних тисяч фото з однаковим ракурсом. Вона тут давно, усе бачила — і туристів теж).
Доречи, якщо хочете не тільки пропливти на поромі повз статуї (це безкоштовно), а й прогулятися островом Свободи та піднятися внутрішніми сходинками аж на верх монументу, про білети подбайте завчасно.
140 років тому Леді Свобода прибула із Парижа як дарунок французів (правда дарунком є тільки статуя, — фундамент створювали самі американці). Подія була присвячена сторічному ювілею здобуття незалежності. Саме Декларацію незалежності США, а точніше, табличку з датою прийняття документу, тримає вона лівою рукою. У правій руці – факел, що вказує шлях до свободи. Біля ніг металевої фігури — як символ відміни рабства — зламані кайдани (але зазвичай туристи — у пошуках кращого ракурсу для фото — їх не бачать). Сім променів корони символізують сім континентів та сім морів. А двадцять п’ять вікон втілюють у собі гармонію коштовностей землі та небесного проміння, яке осяває все довкола.
Із Франції до США статую експортували в розібраному на 350 частин вигляді.
Спочатку вона мала червоно-коричневий колір, але через 20-30 років мідне покриття окислилося, перетворивши колір на зелений.
Скульптор монументу — Фредерік Бартольді, а інженер – Гюстав Ейфель – саме він спроєктував гнучкий сталевий каркас, завдяки чому під час сильного вітру статуя (в різних її частинах) може безпечно розгойдуватися на відстань від 8 до 13 см.
Гігантська постать разом із фундаментом здіймається над землею на 93 метри (статуя та п’єдестал мають майже однакову висоту). Щоб зрозуміти велич споруди, варто лише згадати, що довжина вказівного пальця Леді Свободи — два з половиною метри. Охочим піднятися вгору доведеться подолати чималий шлях вузькими сходами: 192 сходинки до верхівки постаменту або повний маршрут у 354 сходинки — до корони.
Раніше на статуї існувала ще одна оглядова площадка — на самому факелі. Але через пошкодження, спричинені вибухом на сусідньому острові в 1916 році, шлях туди назавжди закрили для відвідувачів. Сяючий факел, що нині прикрашає статую, був встановлений пізніше, у 1984 році, і виблискує завдяки покриттю з чистого 24-каратного золота. Оригінальний факел тепер зберігається в Музеї Статуї Свободи, розташованому неподалік, який відкрили в 2019 році. У ньому представлена історія створення монументу за допомогою іммерсивного театру, інтерактивних експонатів і унікальних артефактів.
Статую Свободи планували встановити до 100-річчя незалежності США у 1876 році, однак через нестачу коштів роботи затягнулися. Збір пожертв розпочали ще у 1874 році. З цією метою у Франції проводили лотереї, розважальні заходи, а композитор Шарль Гуно навіть написав кантату «Свобода» для підтримки кампанії. Щодо США, то там збір коштів просувався значно складніше, доки журналіст Джозеф Пулітцер не розгорнув масштабну кампанію у своїй газеті World. У результаті вдалося зібрати близько 100 тисяч доларів для п’єдесталу, будівництво якого було завершене у 1886 році.
До того, як острів Бедлоу став домом для Леді Свободи, він мав стратегічне військове значення. На початку 19 століття тут звели Форт Вуд для захисту нью-йоркської гавані від можливого британського вторгнення. Укріплення побудували у формі 11-променевої зірки — це було стратегічним рішенням, яке не залишало жодних «сліпих зон» для гармат.
Неподалік острова Свободи розташований острів Елліс — головний імміграційний пункт США від 1892 до 1954 року. За день тут могли прийняти до 12 тисяч осіб, приділяючи кожному емігрантові лише кілька секунд: лікарі спостерігали за іммігрантами просто на сходах, підозрілим у хворобах крейдою ставили позначки на одязі. Близько 98% осіб проходили перевірку, але для решти 2% острів ставав місцем трагедії — через відмову у в’їзді, депортацію і, часто розлуку з родинами. Саме тому Елліс отримав назву Острів сліз.
У комп’ютерній базі даних музею іміграції можна знайти записи про корабель, на якому прадіди американців прибули у США.
Незважаючи на географічні та історичні зв’язки, Статуя Свободи територіально належить штату Нью-Йорк, а більша частина острова Елліс — штату Нью-Джерсі.
Статуя Свободи. Саме вона для мільйонів іммігрантів була першим знаком нового життя. Згадаємо повний надії й виклику долі погляд на неї Рози з кінострічки «Титанік», роль якої зіграла талановита Кейт Уинслет.
Ну а наші погляди — після екскурсії — були направлені у бік Мангеттену. Бо там, у кількох хвилинах від пристані, на нас чекала ще одна неймовірна локація.
Fraunces Tavern — одна з найдавніших і найсимволічніших будівель Нью-Йорка. Її звели у 1719 році, і спершу вона слугувала місцем зустрічей купців, моряків та політиків. У 1740–1759 роках будівлю використовували як торгове приміщення та житло. У 1762 році її придбав підприємець Семюел Фраунсіс, він відкрив тут таверну, яка швидко перетворилася на справжній центр міського життя.
Після відходу британських військ із Нью-Йорка 25 листопада 1783 року — дня, відомого як День евакуації, — саме тут, 4 грудня, Джордж Вашингтон у «Довгій кімнаті» таверни зворушливо попрощався з офіцерами Континентальної армії, подякувавши їм за здобуття Америкою незалежності.
Сьогодні у Fraunces Tavern (Фраунс Таверн) працюють Музей Американської революції та ресторан у колоніальному стилі. Інтер’єри відтворюють атмосферу XVIII століття: дерев’яні балки, свічки, кам’яні підлоги, антикварні меблі. У меню традиційні американські страви з історичним акцентом: чак-чак із яловичини з картопляним пюре, індичка з журавлинним соусом, супи (з цибулі, кукурудзи, тощо), м'ясні пироги, а також сучасні бургери, сендвічі, салати та вегетаріанські страви.
Таверна розташована в самому серці фінансового кварталу, неподалік від Уолл-стріт. Поруч із нею — історичний район Стоун-стріт: пішохідна вулиця, вимощена бруківкою, з багатьма барами та ресторанами з відкритими майданчиками. Пройтися нею приємно в будь-яку пору року.
