З використанням пісні "Гей, пливе кача" у виконанні гурту "Піккардійська терція"
Те, що не змогла зробити війна, зробила хвороба. ПричаЇвшись, підточуючи сили, забрала життя Народного Героя, людини, яка з перших днів військових дій стала на захист своєї батьківщини від іноземних загарбників.
17 червня Одеса прощалася з Володимиром Галаганом. У День медпрацівника побачили в останній раз обличчя друга. Друга Душмана. В останнє перед тим, як дала йому вічний притулок мати-земля, ненька, ріна Україна, за яку він так відважно боровся 4 роки. У День медпрацівника ... хоча медицина просто виявилася безсилою перед обличчям смертельної хвороби. Так буває ... Так буває, що людина, яка віддалА себе Великій Справі, .... забуває про себе ... А потім раптом виявляється пізно ... Зовсім ще недавно повний енергії, віри, надії, зустрічав він Новий рік, радів продовженню Життя, будував плани, в тому числі, на те, як буде жити після війни, повернувшись до мирної професії, як буде жити Україна, як буде жити його син, що також, як і батько, в важкий час став під прапори добровольчого батальйону.
Ким був? Що зробив для батьківщини і всіх нас Володимир Галаган? Чому так багато тих, хто 4 роки ділив з Душманом окоп, бліндаж, прийшли провести його в останній шлях? ...
Скромний, небагатослівний, який в бою говорив набагато краще, ніж на телекамери- свідченням того нагороди Воїна, який ішов шляхОм Добра і Світла-Людина, Друг, Захисник.
Підприємець - газовщик за цивільною спеціальністю, Володимир Галаган , з перших залпів війни, з серпня 2014 року , добровольцем, у складі 5-ого окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор», брав участь в активних бойових діях під селом Піски, разом з підрозділами 93я-ОМБ та «Дніпро-1».
В листопаді 2014 року виїхав в сектор М для виконання бойових завдань.
У березні 2015 року разом з побратимами з батальйонів «Донбас» та «Азов» брав активну участь у спецопераціях на посаді командира першої роти 8-го окремого батальйону «Аратта» у с. Широкіно на позиціях «Домік» і «Пляж».
Наприкінці червня 2015 року виконував бойові завдання під селищем Гнутове з 73-м морським Центром бойових спецоперацій та 79-ою аеромобільною бригадою.
В кінці 2015 - на початку 2016 року , разом із 131им – ОРБ ЗСУ та морською піхотою, звільняв с. Водяне поблизу м. Маріуполь.
20.02.2016 року за Наказом командування сектора М очолював ефективну операцію розвідгрупи з коплексу заходів і створення умов для подальшого закріплення ЗСУ на позиціях с. Широкіно. Разом з 54м-ОРБ , з побратимами добровольчого батальйону "Аратта", провів успішну операцію , в результаті якої було взято у полон 8 бойовиків та трьох знищено. Кавалер багатьох нагород.
20-го березня 2016 року , під час протидії наступальній операції противника у с. Водяне біля Маріуполю, отримав свою четверту контузію.
Безпосередньо брав участь в усіх бойових вилазках.
Як командир завжди дбав за збереження життя кожного бійця.
Але не зміг зберегти своє життя
Ось він, останній день перебування на Землі. Небо плаче. Адже той, хто боровся за те, щоб воно залИшилося чистим, сьогодні йде назавжди ...
Рік тому, в цей час, їхали ми нещодавно звільненою землею Маріуполя, повз мінних полів, за матеріалом для репортажу з місця проведення бойових дій, і Душман, який знав тут кожну стежку, був нашим провідником. Спокійно, з ледь помітною усмішкою в очах, розповідав про солдатські будні, з гіркотою - про війну, показував те, що зробила вона з нашою землею. І не знав, що рівно за рік грудки захищеної їм землі - останнє "пробач" друзів - впадуть за ним в чорну прірву ...
Вічна пам'ять тобі, Друже Душмане ... Вічна слава ... І заспокоєння твоїй світлій душі на небесах ...
